30 КВІТНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МОБІЛЬНОСТІ ТА ДОСТУПНОСТІ
Щороку 30 квітня весь світ відзначає день мобільності та доступності, аби вкотре нагадати про значення безбар’єрності та рівних можливостей для осіб з інвалідністю.
Сьогодні в умовах воєнного стану рівень інвалідизації стрімко зростає як серед цивільного населення, так і військових, що вимагає вжиття державою належних заходів соціального спрямування, націлених на надання якісної медичної допомоги, проведення протезування, подальшої реабілітації, а також інтеграції в усі сфери суспільного життя, з метою спрощення процедури отримання базових послуг, забезпечення їх доступності для кожного.
Захист прав інвалідів регламентується перш за все Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю, яка вимагає від держав-учасниць вжити заходів для захисту осіб з інвалідністю від усіх форм насильства; забезпечити моніторинг установ незалежними органами; і забезпечити ефективний доступ до правосуддя для осіб з інвалідністю. https://tinyurl.com/528k8nfw
Міжнародна система також стала інклюзивнішою після ухвалення у 2015 році Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року, який підтверджує, що ніхто не повинен бути залишеним осторонь, і що особи, які потребують допомоги найбільше, повинні отримувати її першими. https://tinyurl.com/466zfwnc
На тепер підвищеного значення також набувають Настанови щодо інклюзії осіб з інвалідністю в гуманітарній сфері за липень 2019 року, в яких окреслено основні заходи, яких суб’єкти гуманітарної діяльності повинні вживати для ефективного визначення потреб і прав та реагування на потреби і права осіб з інвалідністю, які найбільше ризикують бути залишеними осторонь в гуманітарних умовах. https://tinyurl.com/466zfwnc
Рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Зокрема, цим Законом визначено, що діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у:
·виявленні, усуненні перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об’єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу, транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів – до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту;
- охороні здоров’я;
- соціальному захисті;
- забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю;
- наданні пристосованого житла;
- сприянні громадській діяльності.
Особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, належать до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, згідно із Законом України «Про зайнятість населення».
Трудові права осіб з інвалідністю визначені Кодексом законів про працю України. Зокрема, стаття 172 визначає, що на роботодавця покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.
Охорона праці осіб з інвалідністю визначена статтею 12 Закону України «Про охорону праці». Зокрема, передбачено, що підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
