БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ – ЦЕ КОЛИ МОЖЕШ ПЕРЕТВОРИТИ ВЛАСНИЙ БІЛЬ НА СИЛУ ДОПОМАГАТИ ІНШИМ
Безбар’єрність – це не лише про пандуси, ліфти чи доступні послуги. Передусім це про людей. Про внутрішню силу, яка дозволяє не зламатися, коли життя з дитинства ставить складні випробування, і перетворити свій досвід на підтримку для інших
Юлія Дмитренко – фахівчиня з фізичної реабілітації Центру надання соціальних послуг Кролевецької міської ради. Вона добре знає цей шлях не з книжок і методичних рекомендацій. Юлія – колишня вихованка цієї ж установи, адже має статус особи з інвалідністю з дитинства.
Для багатьох кролевчан Юля – усміхнена дівчина з теплим поглядом і дивовижним талантом створювати солодкі дива: торти, капкейки, пряники. В її виробах – краса, турбота й любов. Як і в ній самій.
Та дитинство Юлії було далеко не безхмарним. З двох років її виховувала мама. Змалечку дівчинка тягнулася до творчості – любила малювати, відвідувала гурток, де викладачі бачили її талант. На папері вона малювала свої мрії. Найбільша з них – навчитися танцювати. Та відповідь чула однакову: «ні». Тоді вона ще не розуміла – чому.
Справжнє усвідомлення своєї «інакшості» прийшло у школі. Діти не завжди вміють приймати тих, хто відрізняється. Нерозуміння, глузування, відчуження боліли не менше за діагноз. А він вимагав постійної боротьби – виснажливих курсів реабілітації, зусиль, терпіння й щоденних маленьких перемог над собою.
Та саме в реабілітаційних центрах Юлія зрозуміла: її шлях має сенс. Вона вирішила, що хоче допомагати таким самим дітям – тим, хто бореться за кожен крок, кожен рух і віру в себе. Бо вона знала цей шлях зсередини.
До університету на спеціальність фізичного реабілітолога вступила без вагань. Під час навчання зустріла свого майбутнього чоловіка Сергія – людину, яка стала її підтримкою та опорою.
Сьогодні Юлія – любляча мама сина Костика, щаслива дружина і фахівчиня, яка працює за покликанням серця. Вона допомагає дітям одразу у двох установах громади, підтримує, вселяє впевненість і показує власним прикладом: обмеження не визначають людину.
Історія Юлії – це про справжню безбар’єрність. Коли не обставини керують людиною, а людина – своїм життям. Коли біль стає силою. А допомога іншим – сенсом.
