ГОЛОВАНЬОВ СЕРГІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ
20 червня 1996 р. Початок літа. Село Ясени. У селян кожен день пробігає швидко та непомітно. Але не в щасливій родині Валерія Миколайовича та Віти Миколаївни Голованьових.
Бо саме цього теплого дня в них народився первісток Сергійко. Взявши вперше немовля на руки, батьки відразу відчули – виросте мужня людина.
Зростаючи у родині інженера-механіка і вихователя дитячого садочку, хлопчик з малечку тягнувся до роботи та знань. Від безмежної любові батьків - Сергійко увібрав у себе людяність, доброзичливість та вміння любити інших.
Після народження 16 червня 1999 року сестрички Іринки Сергійко із маленького хлопчика враз стає кмітливим та відповідальним старшим братом.
За дотепністю і допитливістю швидко пролітало дитинство Сергійка.
1 вересня 2002 року хлопчик пішов до 1 класу Великовільмівської ЗОШ.
Вже з таких юних років Сергійка "тягло" вдягнути форму.
Навчання Сергієві давалося легко. Найбільше цікавився фізикою, історією та фізкультурою. Згодом захопився футболом. Захоплення переросло у професійне заняття у футбольному центрі «Барса». Їздив на змагання, навіть до Угорщини.
Як і всі хлопчики, Сергій любив рибалити, грати з друзями та інколи бешкетувати.
З дитинства намагався допомагати батькам.
У досить юному віці у Сергія відкривається талант гумориста. Юнак бере участь в художній самодіяльності та поступово збирає навколо себе поціновувачів свого таланту. Його щирість, легкість характеру та манера подачі гумору не залишали глядачів байдужими.
У 2011 році закінчує 9 класів Великовільмівської школи та продовжує навчання у Садівській ЗОШ.
Навчання у 10-11 класах Садівської ЗОШ приносять юнакові нові враження, знайомства та можливості. Йому дуже подобалася школа, вчителі, однокласники та нові друзі. У цей час Сергій вже визначився з майбутньою професією: мріяв допомагати людям. А його легка весела вдача, мистецький талант та людська душевність підштовхнули до написання віршів і пісень. Писав юнак про те, що відчував: про кохання, дружбу, любов до батьківщини та батьків.
У 2013 році Сергій закінчує Садівську ЗОШ.
Того ж року юнак вступає до Харківського національного університету внутрішніх справ, де навчається до 2017 року та отримує спеціальність правознавство.
Після закінчення університету Сергій, сповнений оптимізму, віри в себе та бажанням працювати, влаштовується до відділу внутрішніх справ Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області. Там працює старшим слідчим і має звання старший лейтенант.
У 2015 році друзі організовують доленосну зустріч Сергію Валерійовичу та Яні Олександрівні Логвін. Незнайомі до того часу люди розуміють, що знайшли одне одного назавжди.
«Він такий харизматичний, казав: «я хуліган, а ти принцеса», - говорить дружина Яна Олександрівна.
До одруження прозустрічалися 4 роки. Сергій Валерійович зробив пропозицію коханій 22 листопада 2019 року, а 22 серпня 2020 року Яна стала його дружиною і отримала прізвище Голованьова.
У великому коханні та злагоді 01 січня 2023 року народжується донечка Варвара.
Дружина розповідає: «Він був люблячим батьком. Не втрачав жодної можливості провести час із сім`єю. Мій Сергій – людина-приклад, яка навчила радіти життю та навіть маленьким дрібницям. Завжди позитивний, усміхнений, готовий підняти настрій іншим. Дуже любив співати пісні за будь-яких обставин. У серці і в душі завжди лунала музика. Неначе підтримка на майбутнє у пам`яті закарбувалося його: «Я завжди за тебе, я завжди з тобою». Він показав, як-то любити, яка має бути любов, як чоловіка, як батька, як сина, як брата, як друга».
На жаль, війна внесла свої корективи і в родину Голованьових. З перших днів повномасштабного вторгнення росії до України Сергій Валерійович пішов добровольцем у підрозділ «Сова». Разом із службовцями займалися чергуванням на блокпостах міста, у державних установах та приймали перших російських полонених.
Але Сергій Валерійович вважав, що будучи на даній посаді, він не в повній мірі зможе працювати на Перемогу. Тому подає рапорт і 04 квітня 2023 року переводиться до об`єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють», штурмовий полк «Сафарі».
Сергій Валерійович завжди відчував жагу до справедливості, бажання допомагати, співчувати. Ставився з повагою до батьків, з шаною до рідного краю, з любов`ю до коханої та донечки. Нескорений, інколи впертий, самовідданий і безкомпромісний…
Сергій Валерійович Голованьов загинув 20 червня 2024 року в день свого народження у місті Часів Яр. Зі слів побратимів, Сергій прикрив собою боєкомплекти від ворожого ударного безпілотника, коли вони знаходилися у підвалі. Ціною власного життя Сергій Валерійович врятував своїх друзів.
Командування полку «Сафарі» зробило подання щодо присвоєння Голованьову Сергію Валерійовичу звання «Герой України» та Капітан поліції посмертно.
«Мій син – людина зі своєю позицією.
Він казав: «Хто як не ми? Нам зараз
Випало переписати історію України. Я не
хочу, щоб чоловік моєї доньки воював».
Тому пішов сам, поклавши життя за майбутнє».
Голованьов Валерій Миколайович
Похований Голованьов Сергій Валерійович на Алеї Слави Баранівського кладовища.
Назавжди в пам`яті!
Назавжди в серці!
Автор Анна Рудиченко
